Я - українець!

 Кожному із нас хотілось би докорінно дізнатись минуле своєї родини, своїх предків, і в такому випадку найбільш підходящим виявляється саме генеалогічне дерево... що ж воно таке?
Генеалогічне дерево - родовідне древо— фрагмент  зі списком нащадків, на якому розмішені носії одного і того ж прізвища та їхнє подружжя, та в якому суворо дотримується таке правило, наприклад: зміна прізвища, усиновлення (або удочеріння), іноземне юридичне ім'я фізичної особи і т. д., не завжди можливе.
Генеалогічне дерево в порівнянні з родовим списком переважає більшою наочністю, а також збільшенням сім'ї. Основний недолік в тому, що місцезнаходження досліджень в доповненнях і розширеннях лише вставляється. Навіть з використанням електронних засобів масової інформації, виникають масові проблеми форматування, які можна вирішити без особливих зусиль, тільки повернувшись до баз даних та віртуального перерахунку результатів таблиці — але це, в принципі, в свою чергу, означає не більше, ніж запам'ятовування списку.
Ось тому я пропоную провести цей тренінг. як дозволить нам розкрити більше інформації про себе і свою родину!

Про походження слова "Україна"

Твір школяра про любов до української мови

Я вибрав саме таку назву свого твору, бо для мене це дуже важливо. Наша родина складається переважно із росіян, живемо ми в Україні і вважаємо себе українцями. Це правильно — вважати себе українцем як громадянином. Рідна моя мова — російська. Хочу розповісти, що мене вражає. Я часто чув вираз: Україна — ненька. Спробував хоча б уявити, наприклад, таке: Росія — мати, Франція — ненька, Англія — мати. І все якось воно має трохи недолугий вигляд. Ще пригадалося, що «Родина — мать» російською звучить нормально. Виявляється, що саме українці з такою любов'ю і повагою ставилися впродовж віків до свого рідного краю, що це ні в кого не викликає здивування. Не сумніваюся, що є й інші народи, які були особливо пригнобленими, що також із повагою ставляться до рідної землі. 

Я із задоволенням вивчаю цю співучу мову, знайомлюся з історією України. Мені прикро, що Росія (як держава) тривалий час пригноблювала українців. Мені приємно, що моя вчителька багато речей пояснила і я зрозумів, що поганих людей певної національності не буває, бувають поганими їхні вчинки. Це я до того, що слід відрізняти владу Росії і звичайних росіян, таких як наша сім'я. У нас тепер багато друзів і в Росії, і в Україні, сподіваюся, що їх стане ще більше, якщо ми будемо поважати один одного.

Я українка - і я цим пишаюсь.

Я українка - і я цим пишаюсь.
Я люблю свою країну и людей, які мене оточують.
Я не розумію, коли кажуть, що у нас така-сяка країна та держава, клянуть депутатів та Президента..
....І завжди на це відповідаю: "Цю країну будує кожен з вас. І у народа така влада, на яку він заслуговує". Я люблю співати гімн України, і іноді плачу, коли його чую.
Я люблю людей у вишиванках та завжди із задоволенням дивлюсь їм у слід.
Я патріот, і хочу працювати у своїй країні, для своїх людей і на користь української громади. Тому друзі давно вже перестали задавати мені питання: "А якиби тобі запропонували роботу за кордоном і високу зарплатню?". Вони знають, що я скажу: "Ні. Будь-які гроші можна заробити і в Україні".
Я б не змогла жити за кордоном, бо моє сердце тут - в УКРАЇНІ.

Рідна україна

Україно моя дорога,
Цвіти ясно на вічні віки.
Україна вільна моя,
Єдина на всій Землі.
Де колись була Київська Русь,
Де колись йшли в похід козаки.
Я колись на завжди повернусь,
На цю землю кохану завжди.
Сине небо барвінком цвіте,
Стигнуть на полях вже колоски,
І калина високо росте
Це зі мою Батьківщина завжди.
Україна моя дорога,
Вільна Птиця на вічні віки,
Соловейко не знайде пісні,
Яка цінна,красива вона
Моя рідна земля,
Тут родилася я.
І тут я росла,
І тут я любити навчилася.
І тут я співала Вкраїни
Всевічні пісні,
І так я цю землю люблю,
І по ній лише хочу іти.
(©Саша Павловська)

Українець сьогодення

Сьогодні українець має вміти поважати минуле, знайти своє гідне місце в житті та зробити внесок в майбутнє країни та кожного з нас. Ми маємо «не пасти задніх» у всіх сферах суспільного життя – економіці, культурі, науці, вчитися на досвіді інших країн, зберігаючи все цінне, що накопичила наша історія. Ми маємо забезпечити собі нормальні умови життя, за яких людина буде забезпечена матеріально і матиме можливість духовного розвитку.
Українські митці та політичні діячі, науковці та спортсмени – усі вони черпали натхнення в рідної землі та спрямовували свої зусилля на досягнення добробуту Батьківщини. Імена Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Володимира Винниченка, наших сучасників братів Кличко, Андрія Шевченка, Ганни Безсонової, Руслани ввійшли в історію нашого народу – в історію кожного з нас. Вони – приклади того, як можна реалізувати свої таланти на користь усій країні, того, як має чинити кожен, хто вважає себе українцем.