Я - українець!

 Кожному із нас хотілось би докорінно дізнатись минуле своєї родини, своїх предків, і в такому випадку найбільш підходящим виявляється саме генеалогічне дерево... що ж воно таке?
Генеалогічне дерево - родовідне древо— фрагмент  зі списком нащадків, на якому розмішені носії одного і того ж прізвища та їхнє подружжя, та в якому суворо дотримується таке правило, наприклад: зміна прізвища, усиновлення (або удочеріння), іноземне юридичне ім'я фізичної особи і т. д., не завжди можливе.
Генеалогічне дерево в порівнянні з родовим списком переважає більшою наочністю, а також збільшенням сім'ї. Основний недолік в тому, що місцезнаходження досліджень в доповненнях і розширеннях лише вставляється. Навіть з використанням електронних засобів масової інформації, виникають масові проблеми форматування, які можна вирішити без особливих зусиль, тільки повернувшись до баз даних та віртуального перерахунку результатів таблиці — але це, в принципі, в свою чергу, означає не більше, ніж запам'ятовування списку.
Ось тому я пропоную провести цей тренінг. як дозволить нам розкрити більше інформації про себе і свою родину!

Про походження слова "Україна"

Твір школяра про любов до української мови

Я вибрав саме таку назву свого твору, бо для мене це дуже важливо. Наша родина складається переважно із росіян, живемо ми в Україні і вважаємо себе українцями. Це правильно — вважати себе українцем як громадянином. Рідна моя мова — російська. Хочу розповісти, що мене вражає. Я часто чув вираз: Україна — ненька. Спробував хоча б уявити, наприклад, таке: Росія — мати, Франція — ненька, Англія — мати. І все якось воно має трохи недолугий вигляд. Ще пригадалося, що «Родина — мать» російською звучить нормально. Виявляється, що саме українці з такою любов'ю і повагою ставилися впродовж віків до свого рідного краю, що це ні в кого не викликає здивування. Не сумніваюся, що є й інші народи, які були особливо пригнобленими, що також із повагою ставляться до рідної землі. 

Я із задоволенням вивчаю цю співучу мову, знайомлюся з історією України. Мені прикро, що Росія (як держава) тривалий час пригноблювала українців. Мені приємно, що моя вчителька багато речей пояснила і я зрозумів, що поганих людей певної національності не буває, бувають поганими їхні вчинки. Це я до того, що слід відрізняти владу Росії і звичайних росіян, таких як наша сім'я. У нас тепер багато друзів і в Росії, і в Україні, сподіваюся, що їх стане ще більше, якщо ми будемо поважати один одного.

Я українка - і я цим пишаюсь.

Я українка - і я цим пишаюсь.
Я люблю свою країну и людей, які мене оточують.
Я не розумію, коли кажуть, що у нас така-сяка країна та держава, клянуть депутатів та Президента..
....І завжди на це відповідаю: "Цю країну будує кожен з вас. І у народа така влада, на яку він заслуговує". Я люблю співати гімн України, і іноді плачу, коли його чую.
Я люблю людей у вишиванках та завжди із задоволенням дивлюсь їм у слід.
Я патріот, і хочу працювати у своїй країні, для своїх людей і на користь української громади. Тому друзі давно вже перестали задавати мені питання: "А якиби тобі запропонували роботу за кордоном і високу зарплатню?". Вони знають, що я скажу: "Ні. Будь-які гроші можна заробити і в Україні".
Я б не змогла жити за кордоном, бо моє сердце тут - в УКРАЇНІ.

Рідна україна

Україно моя дорога,
Цвіти ясно на вічні віки.
Україна вільна моя,
Єдина на всій Землі.
Де колись була Київська Русь,
Де колись йшли в похід козаки.
Я колись на завжди повернусь,
На цю землю кохану завжди.
Сине небо барвінком цвіте,
Стигнуть на полях вже колоски,
І калина високо росте
Це зі мою Батьківщина завжди.
Україна моя дорога,
Вільна Птиця на вічні віки,
Соловейко не знайде пісні,
Яка цінна,красива вона
Моя рідна земля,
Тут родилася я.
І тут я росла,
І тут я любити навчилася.
І тут я співала Вкраїни
Всевічні пісні,
І так я цю землю люблю,
І по ній лише хочу іти.
(©Саша Павловська)

Українець сьогодення

Сьогодні українець має вміти поважати минуле, знайти своє гідне місце в житті та зробити внесок в майбутнє країни та кожного з нас. Ми маємо «не пасти задніх» у всіх сферах суспільного життя – економіці, культурі, науці, вчитися на досвіді інших країн, зберігаючи все цінне, що накопичила наша історія. Ми маємо забезпечити собі нормальні умови життя, за яких людина буде забезпечена матеріально і матиме можливість духовного розвитку.
Українські митці та політичні діячі, науковці та спортсмени – усі вони черпали натхнення в рідної землі та спрямовували свої зусилля на досягнення добробуту Батьківщини. Імена Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Володимира Винниченка, наших сучасників братів Кличко, Андрія Шевченка, Ганни Безсонової, Руслани ввійшли в історію нашого народу – в історію кожного з нас. Вони – приклади того, як можна реалізувати свої таланти на користь усій країні, того, як має чинити кожен, хто вважає себе українцем.

Що означає бути українцем?

Що для мене значить бути українцем? Важко відповісти, тому що для цього треба ніби подивитися на себе з боку. По-перше, я народився в Україні, тут живуть мої батьки та друзі, тут відбулися всі важливі події мого життя. Кожна людина любить країну, місто чи село, з якого розпочинається її життєвий шлях, те місце, що зветься Батьківщиною.
По-друге, бути українцем – це не просто мати відповідне громадянство. Це набагато більше. Бути українцем означає дивитися на світ певним чином, як закладено в культурі нашого народу. Споконвіку рисами, притаманними українцям, вважаються гостинність, працелюбність, любов до рідної землі, неагресивність, поетичність, волелюбство. Велике значення в житті справжнього українця відіграють родина та праця. У нашій традиції поважне ставлення до батьків та взагалі людей старшого покоління. Українець не боїться важкої праці, робить натхненно, любить своє діло.

Відомо, що кожна нація має свою якусь прикметну рису: німці
– педантичні, французи – галантні, італійці – запальні, англійці –
стримані, білоруси – добродушні, росіяни – хлібосольні, поляки –
гонорові тощо, ну а українці - ?
Для мене як українця, важко визначити рису, яку може побачити з боку
тільки хтось інший, але вдивляючись у дзеркало, яким є історія народу і
його героїв, я можу визначити націю українців тільки як вроджених
анархістів, отже і головною національною рисою українців я б визначив
як САМОЛЮБСТВО.